В листопаді минулого року колектив луцького Вищого професійного училища №9 звернувся до Волинської обласної організації ВО "Свобода" з проханням допомогти у вирішенні конфліктної ситуації щодо захисту права трудового колективу на житло в будинку на вулиці Бенделіані №9. ВО "Свобода" ознайомилась із суттю і подробицями цієї ситуації, наслідком чого стала публікація в обласному інформаційному бюлетені та Інтернет-виданні "Волинська правда" статті під назвою "Ланцюгова реакція чиновників у боротьбі за гуртожицькі маєтки"...

13 грудня відбулося засідання Політичної ради Волині, на якому були присутні голови обласної ради Анатолій Грицюк облдержадміністрації Микола Романюк. Під час засідання виступив голова облорганізації ВО "Свобода" Анатолій Вітів, котрий поставив перед головами адміністрації та ради питання про необхідність вирішення питання власності приміщення гуртожитку ВПУ №9 на вулиці Бенделіані, 3 таким чином, щоб захистити житлові інтереси колективу ВПУ №9.

Наслідком порушення цього питання стало те, що 14 грудня колегія обласної ради зняла із розгляду сесії питання про переведення з державної у територіальну власність приміщення гуртожитку ВПУ№9 на вулиці Бенделіані №3. Фактично таке рішення - на користь інтересів трудового колективу.

24 грудня в Інтернет-виданні "Волинська правда" було надруковано лист інвесторів під назвою "Чи всю правду про "гуртожитський конфлікт" знає громадськість?", де вони зокрема зазначили: "А те, що працівники училища надіслали відкритого листа до лідерів Всеукраїнського об'єднання "Свобода", нас справді радує. Можливо, хоч "свободівці" знайдуть правильний компроміс, якщо розберуться, де правда".

Через декілька днів після цього з ініціативи трудового колективу ВПУ №9 відбулася зустріч його працівників із головами обласної організації ВО "Свобода" Анатолієм Вітівим та Луцької міської організації партії Віталієм Конським. Метою цієї зустрічі стало обговорення проблеми, яка набула резонансу в місті. Під час зустрічі Анатолій Вітів наголосив: "У цій резонансній справі, коли чиновники протистоять трудовому колективу, ВО "Свобода" завжди стоятиме на стороні колективу у його боротьбі за своє законне право мати житло, яке незаконними шляхами хочуть забрати чиновники". Крім того, голова ВОО ВО "Свобода" запропонував колективу училища дати письмову відповідь інвесторам на їхній лист.

Продовжуючи відслідковувати процеси, що відбуваються в цій резонансній справі, "Волинська правда" публікує лист-відгук на публікацію від 24.12.07 "Чи всю правду про "гуртожитський конфлікт" знає громадськість?

* * *

Цю публікацію можна було б узагалі залишити без уваги і навіть не спромагатися на відповідь, оскільки чи не все в ній є надуманим, а грубо кажучи, брехнею. Але ж про це знає лише колектив ЛВПУ, а "громадськість" може сприйняти це за правду і буде введена в оману.

Нічого нового для себе працівники училища в цій публікації не прочитали: все це вони читають, чують, вислуховують у кабінетах чиновників різних рангів, від так званих "інвесторів" уже більше трьох років. Бо саме така позиція для багатьох є зручною, вона "закриває очі" на махінацію з гуртожитком на рівні високопосадовців і не спонукає покарати винних, себто причетних до цієї афери.

Хочемо ще раз (для "громадськості") підтвердити, що:

1. Трудовий колектив про дозвіл Міністерства освіти і науки України на реконструкцію гуртожитку під житлові квартири для працівників училищавперше довідався в грудні 2004 року;

2. Жодні збори колективу з цього питання до того часу не проводилися;

3. Не було ніяких протоколів, які б свідчили, що це питання обговорювалось у трудовому колективі і йому пропонували взяти участь у реконструкції гуртожитку. На закиду щодо "містичного зникнення паперів" хочеться сказати, що містичним чином з'явилися хіба фальшиві протоколи, і те, що вони фальшиві, сьогодні доводиться в судах;

4. Щодо кримінальних справ, то важливо те, що вони були порушені (значить, таки були підстави для порушення), а оскільки корупція не оминає і правоохоронні органи, то вважаємо, що ці справи були закриті "на замовлення", оскільки вони торкалися високопосадовців.

Решту фактів, на які опираються опоненти, можна заперечити в такому ж дусі. Та хотілося б сказати про інше. На превеликий жалm, у більшості кабінетів чиновників, куди, як колись "ходоки ходили до Леніна за правдою", до працівників училища ставлення було, як правило, упередженим. У полеміці, на чиїй стороні закон і справедливість, чиновники нав'язують думку: "Бачите, "інвестори" вклали гроші, рятуючи від руйнації гуртожиток, облаштували квартири (якими там, до речі, ще й не пахне), а ви сьогодні (тобто працівники училища) хочете прийти на все готове".

Усе це - версія організаторів "афери", яка мусується "інвесторами" скрізь. Треба ж якось викручуватися. Насправді вартість скріплювальних робіт гуртожитку становить лише 187 тисяч гривень. Якби Хомік Г.Б. дійсно звернулася з цього приводу до працівників училища, такі кошти можна було б зібрати буквально за тиждень.

Щодо "облаштування" "своїх" квартир "інвесторами", то це просто нісенітниця. Жодної квартири жоден із "інвесторів" не облаштував. Після проведення загальної реконструкції частини гуртожитку там на сьогодні як таких квартир просто не існує. Хіба ж не зрозуміло, що поки гуртожиток знаходиться у державній власності, говорити про претензії "інвесторів" на житло в ньому - нонсенс. Тому й договори, на які вони спираються, судочинні органи визнали нікчемними.

Ми неодноразово звертались до всіх гілок влади, правоохоронні органи, в місцеві органи влади з питаннями, на які хотіли б почути правдиву, вичерпну відповідь. Але досі не дочекалися. Тож, користуючись нагодою, хочемо через друковане слово ще раз адресувати наші запитання чиновникам. Але, не сподіваючись на об'єктивні відповіді на них високопосадовців, спробуємо дати їх самі.

Перше.Хто персонально проводив підбір "інвесторів" для участі в реконструкції гуртожитку, і яка була в цьому роль обласного управління освіти і науки? З ким і де погоджувався персональний список осіб, занесених у "реєстр договорів"?

Відповідь чиновників."Як повідомив директор ЛВПУ Овсянніков В.М., підбір інвесторів здійснювався колишнім директором училища Хомік Г.Б.".

Відповідь наша.Підбір інвесторів не могла здійснювати Хомік Г.Б. без погодження з керівниками управління освіти Дзямуличем І.В., Поповичем М.М., Грушкою Г.М.. Про це свідчать факти, що серед "інвесторів" виявились родичі Поповича М.М.. Тобто, з самого початку задуманої афери з розпродажу гуртожитку керівники управління, як і директор, добре усвідомлювали, що вони порушують дозвіл МОН на реконструкцію гуртожитку під житло для працівників училища.

Друге.Чому не проводилися збори працівників училища, на яких директор Хомік Г.Б. зобов'язана була ознайомити їх із дозволом МОН на проведення реконструкції гуртожитку під житло для працівників училища за їх рахунок?

Відповідь чиновників.Відповідь відсутня.

Відповідь наша. Коли б були проведені збори колективу, то аферу із розпродажу учнівського гуртожитку "інвесторам" провести не вдалося б. Працівники училища могли б здати гроші на реконструкцію гуртожитку під житло для проведення скріплювальних робіт, а відповідно, проконтролювали б використання кожної копійки.

Третє.Яка роль була відведена профкому училища при розгляді питання про реконструкцію частини гуртожитку?

Відповідь чиновників: "...Було недотримано вимог п.16 ст.30 Закону України "Про профспілки"".

Відповідь наша.З боку директора Хомік Г.Б. і тих, хто її підтримував, була здійснена наруга над правами працівників училища. Це - в першу чергу. В другу - це нехтування з боку директора профспілкового комітетом училища у всіх питаннях життєдіяльності навчального закладу.

Четверте.Кому з працівників училища персонально було запропоновано на протязі 2001-2004 років узяти участь у реконструкції гуртожитку з подальшим отриманням житла, а вони відмовились (крім тих, хто в ньому проживав або був до нього приписаний)?

Відповідь чиновників. "Дані щодо пропозицій прийняти участь у реконструкції гуртожитку працівникам та про їх відмови документально не підтверджено. Як повідомила Хомік Г.Б. у своїй пояснювальній записці, вперше працівники училища виявили бажання стати учасниками дольової участі лише на початку 2004-2005 н.р.

Відповідь наша. Нікому з працівників училища в 2001-2004 роках не було запропоновано взяти участь у реконструкції гуртожитку, в чому ще раз могли переконатись Попович М.М., Грушка Г.М., представники Міністерства освіти і науки України на загальних зборах колективу, які відбулися 27 лютого 2007 року, про що свідчить протокол.

П'яте.Які конкретні заходи керівники обласного управління освіти і науки вживали з дотримання законності і справедливості в реалізації дозволу Міністерства освіти і науки України від 10.08.2001р. №1/11-3503 на реконструкцію гуртожитку під житлові квартири для працівників училища?

Відповідь чиновників.Відповідь відсутня.

Відповідь наша.Майже всі дії і заходи керівників управління освіти і науки були спрямовані на боротьбу з колективом училища, а не на його підтримку. Це дає нам право констатувати, що беззаконня і несправедливість, які були допущені Хомік Г.Б. при підтримці високопосадовців різних рівнів із реалізації дозволу МОН у питанні реконструкції гуртожитку під житло для працівників училища, є очевидними, і фальсифікація цього дозволу незаперечна.

На закінчення хочемо повідомити громадськість про таке. Безумовно, між колективом училища та "інвесторами", а також тими, хто за ними стоїть, існує спір. Спори, як відомо, вирішуються в судах. Тож колектив училища звернувся в судові інстанції, щоб вирішити цей спір цивілізовано. Тепер ми просимо у чиновників, високопосадовців лише одного: не допомагаєте нам, то принаймні не заважайте вирішити конфлікт у правовому полі, не підганяйте нас, не нав'язуйте своє бачення вирішення проблеми. Ми зацікавлені в одному: вирішити це питання виключно в рамках закону.

Колектив ВПУ №9

(всього 23 підписи)

ВОЛИНСЬКА ПРАВДА