Викликає замилування ідилічна картина радянського життя, яку змальовує у своєму дописі Анатолій Панасович ("Слово правди" за 1 листопада ц.р.). Лише не згадує він того, що ціна будівництва того комуністичного "раю" - десятки мільйонів людських життів. І серед тих, хто не вписувався в "нову велику сім'ю - радянський народ", був цвіт української нації. Наслідки цього анти природного відбору ми ще будемо відчувати довго.

Крім ювілею "великого Жовтня", нині відзначається й інша дата - 70-річчя великого терору. Тоді річницю свого перевороту більшовики відзначали масовим жертвоприношенням, тепер - лише зборами та мітингами. Чи згадали на них, приміром, такого видатного будівника комунізму, як капітан НКВД Матвєєв, який власноручно вбивав в середньому по дві сотні в'язнів у день в урочищі Сандармох, що у Карелії?

Не варто комуністам дурити себе і людей байками про ворогів, які проникли в ряди партії і уряду та зруйнували щасливе радянське життя. Режим, збудований на збочених принципах, закономірно деградував та розпався. І нинішня політсистема є його мутованим продовженням. А три кити цієї системи - ПР, НУНС і БЮТ мають спільне коріння - КПРС. Тому й так повільно йде процес декомунізації, без якого неможливий розвиток суспільства. Це розуміють у Європі: Не так давно ПАРЄ ухвалила резолюцію засудження злочинів комуністичних режимів. Це досі розуміють у наших сусідів - у країнах колишнього соцтабору, де досі тривають люстрацій ні процеси. Засудження окупаційного московсько-більшовицького режиму та заборона комуністичної ідеології неодмінно має відбутись і в Україні

Руслан Пилип'юк,

голова Володимир-Волинскої міської організації ВО "Свобода

СЛОВО ПРАВДИ