Сьогодні ми часто стикаємося з такими категоріями, визначеннями як націоналізм, націоналісти, націоналістичні організації. При чому ці слова досить часто вживаються як означення чогось негативного, такого, що потребує осуду, не є допустимим. Якщо спитати засуджувача націоналізму що таке націоналізм, він здебільшого не дасть прямої відповіді, а вдасться до аналогій, згадуючи фашизм, нацизм (скорочена назва німецького націонал-соціалізму), а на Сході України згадає ще "бандерівщину". Але чіткої відповіді на запитання, що ж таке націоналізм отримати від його пересічних критиків найчастіше не вдасться. Відсутність чіткої відповіді - свідчення відсутності чіткого знання. А незрозуміле, але наявне зазвичай викликає тривогу, так вже влаштована людська психіка. Можливо, певне усвідомлення зніме напругу, викликану віртуальною "небезпекою". У нашому місті пересічні громадяни часто називають націоналістами представників партії "Свобода", популярність якої, про що свідчать останні вибори, зростає. З головою міської організації ВО "Свобода" Русланом Леонідовичем Пилип'юком говоримо про націоналізм та національну свідомість.

Ваша партія на минулих виборах набрала майже два відсотки голосів. Серед деяких громадських кіл нашого міста це викликало занепокоєння, вас називають націоналістами. Чому вас так бояться?

Того, що нас називають націоналістами, ми не боїмося. Цей термін був викривлений радянською ідеологією, за націоналізм карали ув'язненням чи навіть смертю. Звичайно, що цей термін викликав несприйняття людьми. А бояться нас, мабуть, ті, хто не має нічого українського в серці.

Вчені кажуть, що за роки сталінських репресій, голодоморів, війн українці втратили свій дідівський генетичний код і, як наслідок, наступні покоління не матимуть національної свідомості, але пройшло вже не одне десятиліття, чи сформувалася у нас нова українська еліта, чи є вона у нашому місті?

На жаль, ми ще далекі від цього. У нас все ще триває процес формування української еліти. Владна верхівка хоч і називає себе елітою, та насправді не є такою. Наша так звана еліта - це люди з вчорашньою партійною номенклатурою та бізнесмени, у яких поки що не відчувається

присутності національного стрижня. У нас немає національної держави, її ще потрібно будувати. Наші телеканали мають лише декілька національних продуктів і то в них українського дуже мало. Все решта - запозичене, серіали - російські, фільми - американські, на радіо звучить мало української музики. Люди все це споживають і поступово призвичаюються до думки, що так і має бути. Але чому ж в Польщі можуть знімати фільми, а у нас транслюють лише один український серіал - "Леся + Рома". Чому наші періодичні видання для того, щоб завоювати споживача виходять двома мовами, чому ми маємо на власній землі під когось підлаштовуватися? А підлаштовуємося, наприклад, приїхавши в той же Київ, потрапивши в російськомовне середовище відразу переходимо на іншу мову спілкування. Згадаймо Івасюка, йому українська мова не завадила завоювати весь Радянський Союз, його пісні безсмертні й нині.

Чи досить висока національна свідомість у жителів нашого міста?

Наше місто завжди було на провідних місцях у національно-визвольному русі. У 80-х роках тут діяла Гельсінська спілка. У нас сильні національно-патріотичні традиції, але ж ми знаходимося у тому ж самому інформаційному полі і споживаємо ту ж чужоземну продукцію, що й решта українців, імунітет національної свідомості жителів нашого міста поступово знижується.

Що потрібно зробити, щоб її підняти?

У першу чергу, потрібно активніше чинити опір всьому неукраїнському. Наприклад, я передплатив журнал "Телескоп", прочитав у каталозі періодичних видань, що він є й українською мовою - передплатив, а одержав його російською мовою. Я, з допомогою адвоката, звернувся у Львівське обласне управління прав захисту споживачів, бо у Львові зареєстрована редакція цього видання. Мені відповіли, що, згідно статуту, видання є двомовним, а чому в каталозі написано, що воно двомовне - ми з'ясуємо і вам повідомимо. Пройшло вже декілька місяців, а відповіді так і немає. Я так вчинив один, а якби усі люди кожен раз так чинили, то ситуація б змінювалася.

Що конкретно пропонує ваша партія у цьому напрямку?

Наш погляд на ці речі викладений у "Програмі захисту українців". Насамперед держава повинна проводити політику протекціонізму: підтримувати українську книгу, видавництва, періодику, відроджувати українську культуру і піднімати рівень національної свідомості. Чи щось зміниться найблищим часом на краще? Важко сказати. Попередній помаранчевий уряд провадив доволі слабку національну політику, хочаевні кроки все ж були. Наприклад, Кириленко виступав з ініціативою дублювання фільмів українською мовою. Хочеться, щоб робота у цій сфері була послідовною та наступальною.

ВО "Свобода" у жовті відсвяткувала 16-річчя від дня свого створення. Це національно налаштована партія і люди, які до неї входять, на питання, що таке український націоналіз відповідать чітко: націоналізм - це світоглядно усвідомлений патріотизм. Патріотизм - це комплекс почуттів, що виявляється в любові Батьківщини. Відповідно, патріотизм є складовою частиною націоналізму як ідейної течії. Український націоналізм - це ідеологія політичного руху, спрямованого на відновлення історичної справедливості та утвердження величі України у світі. Чужинці та вороги української нації сприймають це явище негативно, тоді, як для свідомих українців - це природня форма сприйняття навколишнього світу.

Ярослава Вознюк