Коли нарешті буде торжествувати справедливість?

Голослівні гасла сучасних політиків про шляхи подолання корупції на всіх рівнях влади  так і продовжують лишатися черговими обіцянками, якими час від часу годують простий народ. А результатом цієї великомасштабної політики є почуття зневіри та розчарування, що поширюються серед людей.  І це не дивно... Адже на кожному кроці ми зіштовхуємось із корупцією, підкупом, лицемірством, обманом та блюзнірством. Кому ж вірити? І до кого звернутися "маленькому українцеві"? А скільки випадків, що свідчать про бездіяльність нашої влади!? Так, наодинці зі своїми проблемами опинилися працівники ВПУ-9 міста Луцька. Історія перепланування частини їхнього гуртожитку під квартири - мало не кримінальна і, незважаючи на її тривалість у часі, й досі містить чимало нез'ясованих моментів.

А розпочалося все ще в грудні 2004 року, коли працівники училища випадково довідалися про існування одного важливого документа. Йдеться про те, що Міністерство освіти і науки України видало дозвіл за №1/ 113503 від 10.08.2001 на перепланування частини гуртожитку під квартири коштом самих працівників, що мало поліпшити  їхні житлові умови. Колишній директор училища Г. Б. Хомік не організувала зборів трудового колективу, аби повідомити педагогів про наявність цього документа (лише на одній із чергових нарад пані Хомік похапцем зауважила, що Міністерство освіти дозволило у зв´язку з аварійним станом будівлі здійснювати ремонтні роботи). Тому тривалий час (більше 3 років!) працівники училища лишалися непоінформованими. А Г. Хомік в цей час почала самостійно шукати інвесторів. Пізніше такі дії вона аргументувала тим, що гуртожиток перебуває в аварійному стані, а працівники училища ніколи не знайдуть  коштів на його реконструкцію.

Влітку 2006 року з метою розв'язання цієї конфліктної ситуації створено кооператив "Віра", який офіційно затвердили у держреєстрі, - відкрито рахунок у банку, оформлено  всі відповідні документи, печатку. До складу кооперативу ввійшло 48 працівників училища - претендентів на квартири. І це не тільки викладачі, але й техпрацівниці, комендант учнівського гуртожитку, бухгалтери, столяр (у якого 4 дітей), тобто всі ті, у кого складна ситуація з житлом. Члени кооперативу вклали більше 1 млн грн (крім того, їм довелося оплачувати і борги Г. Б. Хомік із тими будівельними компаніями, які виконували ремонтні роботи, а грошей за це не отримали).

3 вересня цього року до приміщення ВПУ-9 увірвалися інвестори - особи, з якими незаконно заключала договори пані Хомік. Вони також вклали чималі суми на реконструкцію гуртожитку (більше 800 тис. грн). І хоча працівники училища погодилися повернути їм кошти, проблем не поменшало: адже гроші проходили через касу ВПУ-9, а не на банківський рахунок (як цього вимагає законодавство). І хто тепер їх поверне, невідомо. Цих інвесторів теж обманули, їх використали як своєрідний інструмент у своїх протиправних діях окремі можновладці. Так, серед інвесторів фігурують далеко не бідні у нашому місті особи. Це, зокрема,  Корчук І. В. (який претендує на дві квартири: одна з них оформлена на нього (договір про пайову участь у реконструкції гуртожитку ВПУ-9 під житловий будинок від 18.07.2002р.), інша - на дочку О. І. Корчук (договір від 18.07.2002р.), родичі начальника управління освіти М. М. Поповича - В. В. Царук  (договір від 29.12.2003р.), О. Ф. Лисенко (договір від 23.01.2004р.), колишній директор ВПУ-9 Г. Б. Хомік (на двокімнатну квартиру претендує її дочка Л. І. Панасюк (договір від 11.05.2003р.)). Це люди, у яких немає серйозних матеріальних проблем. І їм, мабуть, важко збагнути ситуацію, коли у маленькій кімнатці змушені тіснитися троє дорослих людей. Адже  багатьом викладачам, діти яких уже давно виросли, держава так і не спромоглася надати житло. І де ж справедливість? Крім того, варто зауважити, що у "Реєстр договорів по участі в реструктуризації гуртожиткуВПУ-9 м. Луцька під житло" включено 31 особу, і лише одна є працівником ВПУ-9 (Т. Г. Міцевська).

Працівники училища по допомогу зверталися у різні інстанції - до Президента України, Кабінету Міністрів, Верховної Ради, Міністерства освіти, депутатів різних політичних партій, а на місцевому рівні - в управління освіти, облдержадміністрацію, міську раду, органи прокуратури та МВС. І все безрезультатно. Особливо "ґрунтовними" були неодноразові розмови із заступником голови облдержадміністрації С. Є. Кравчуком, у яких він захищає позицію пані Хомік. Чиновник, за словами працівників училища, вдавався навіть і до погроз: якщо освітяни не прийдуть до компромісу, гуртожиток заберуть в "обласну комунальну власність" (що малося на увазі під цим терміном, педагоги так і не зрозуміли). Крім того, пан Кравчук, як стверджує викладач ВПУ-9 О. М. Стамбульська, досить брутально висловився в одній із розмов, заявивши, що думка педагогічного колективу його не цікавить і ніякий суд працівникам училища не допоможе. Міський голова Б. Шиба теж погрожував забрати гуртожиток в комунальну власність, але коли довідався, в якому занедбаному стані перебуває приміщення, відмовився від цієї думки.

Влада неодноразово радила працівникам ВПУ-9 шукати компроміс. Вони були б і не проти, якби не дізналися, про що саме йдеться: 30 квартир віддати інвесторам (бо з ними укладено 30 угод) і 18 квартир педагогам (лише тим, хто стояв на черзі до 2004 року)).

Гуртожиток ВПУ-9 на сьогодні перебуває в аварійному стані: у "багатостраждальних" квартирах і досі немає опалення, води, світла, продовжує текти дах.

У цій справі ще чимало нез'ясованих моментів. Інколи навіть доволі складних і заплутаних.  Працівники училища вже втомилися від тиску, що чиниться на них окремими можновладцями, постійної судової тяганини. Але відступати нікуди: забагато здоров'я та сил віддано цій справі.  Та й судових процесів педагоги не бояться (сім уже виграно), а нещодавно знову подали до прокуратури позовні вимоги. Але чи є надія на те, що справедливість торжествує і люди, які багато років невтомно пропрацювали на педагогічній ниві, все-таки отримають свою винагороду?

P. S.  6 листопада цього року відбулася зустріч працівників училища та інвесторів із головою облдержадміністрації В. Н. Бондарем. Пропозиція педагогів лишилась незмінною:  щоб управління освіти та облдержадміністрація не тиснули на них, а дали можливість у правовому полі вирішили цей спір. Інвестори, натомість, запропонували владі  посприяти їм в отриманні квартир відповідно до укладених договорів, не чекаючи на рішення судів. Очільник Волинської ОДА закликав обидві сторони дійти до компромісу, аби вирішити житловий конфлікт. Цікаво, така нейтральна позиція "моя хата скраю..." хоча б чимось допоможе у вирішенні цього складного питання? І відразу напрошується відповідь - звичайно, що ні!

Аніта Сич