 Сьогодні, 16-й раз в Незалежній Україні ми відзначаємо свято Покрови Пресвятої Богородиці - День народження Української Повстанської Армії. Гірко і боляче, що ми, нащадки тих славних українців, які віддали своє життя за Україну, не змогли домогтись визнання їхніх заслуг перед Україною .
Ще на початку 90-х ми сподівались, ми вірили: здобудемо Україну - і ті герої 40-х будуть пошановані, на їх подвигах буде виховуватись молоде покоління, вони стануть взірцем патріотизму та любові до своєї Батьківщини. Але не так сталось, як гадалось. Після проголошення незалежності, тогочасні лідери РУХу начисто забули про тих воїнів ОУН-УПА, завдяки яким в українцях жив дух боротьби, дух Свободи. Замість боротьби за українську Україну вони почали боротись за демократію. Вони переплутали, демократія - це тільки форма правління, це не ідеологія, це не національна ідея. Замість зробити так, як Прибалтійські держави, що чітко розставили акценти в національному питанні "це ми, це наша держава, а це - окупанти! Ми пам'ятаємо лозунги наших демократів - "росіянам, жидам та ін. має житись краще в Україні ніж в Росії, Ізраїлі і т.д., - про Україну ні слова... Результати такої політики ми пожинаємо і досі. Етнічна більшість обслуговує нацменшини, парадокс але факт.
А потім, потім був Майдан, Майдан надій, Майдан сподівань, і знову зрада НУ та інших лідерів помаранчевої революції... Ми пам'ятаємо тих, ще живих сивочолих ветеранів ОУН - УПА, які стояли на площах міст і сіл з вірою, що буде наш Президент, що їхніх побратимів, які не дожили до сьогоднішнього дня, нарешті визнають борцями за Україну. Не дочекались...
Ні старій кучмівській, ні помаранчевій, а тим більше донецькій владі вони не потрібні. А що Президент? Він живе своїм життям, ходить у вишитій сорочці, його бджолам нічого не загрожує, а проблема визнання героїв ОУН-УПА знову не на часі. Говорить про примирення, наводить приклади Італії, Іспанії. Та перш ніж говорити про примирення потрібно як мінімум урівняти в правах ветеранів УПА з червоними ветеранами, це перше, а друге - говорячи та приводячи приклади інших країн, мабуть, Президенту варто знати, що відбулось примирення італійців з італійцями, іспанців з іспанцями, які в силу обставин були по різні сторони барикад. У нас же пропонують примирити українців, не визнаних героїв, з окупантами, з НКВС. Парадокс. Нікому не приходить в голову примиряти євреїв, які сиділи в Бухенвальді, Освенцімі з СС та гестапо. Найбільшими противниками будь-якого визнання, примирення виступають якраз ті енкаведисти, неукраїнської національності, які спалювали українські села, знущались і вбивали українців.
А де наші демократи, де рухівці, кунівці, де "Наша Україна"? Чому не відстоюють вирішення цього принципово важливого для усього українства питання? Але їм також не до того - вони ведуть боротьбу за виконавчу владу, хочуть разом з Януковичем творити коаліцію. Президентові треба нарешті набратись мужності і згадати, дякуючи кому він займає цю високу посаду, і своїм указом визнати воїнів ОУН - УПА учасниками національно- визвольної боротьби за державну Незалежність України, адже Янукович і Ко ніколи не зроблять.
А що на Волині, колисці повстанського руху? Загалом, те ж саме. Іде жорстока боротьба між НСНУ з її сателітами та БЮТ за владу в області, і така боротьба, що аж друзки летять. За цим протистоянням немає часу на вирішення наболілих проукраїнських питань. За два роки помаранчевої влади в царині національного, українського нічого не змінилось - ФМ радіо як заполоняли ефірний простір російською попсою, так і продовжують цю інтервенцію, калічачи душі українців. А між тим теле- та радіоефір становлять левову частку джерел отримання інформації населенням області. Пригадується, як перед виборами, в боротьбі за електорат, вони говорили пафосні слова про УПА, про Україну, а, сівши у владні крісла, забули. Буває...
Сьогодні, напередодні річниці створення Української Повстанської Армії, волинській владі, як ніякій іншій в Україні, дуже доречно було б, не озираючись на Президента чи Кабінет Міністрів, запровадити спеціальний курс вивчення історії ОУН - УПА, в усіх навчальних закладах області. Сприяти відкриттю музеїв-меморіалів під відкритим небом в місцях створення перших відділів УПА в урочищі "Вовчак", в Колках, у с.Скулин (Ковельського району), щоб на їх прикладі молоде покоління вчилося любити Україну, свій народ. Щоб знову все не звелось до концерту в драмтеатрі. Широке відзначення річниці УПА - святий обовязок кожного українця, кожного волинянина. Народ, який не шанує своїх героїв - не має майбутнього.
Анатолій Вітів голова Волинської обласної організації ВО "Свобода" |
