Зазвичай, поза виборчими кампаніям, місцеві представники так званих центристських, пропрезидентських сил не надто активні у пропаганді своїх ідей. Очевидно, в цьому і немає особливої потреби, коли з руках у них абсолютна більшість центральних ЗМІ. Та й про якісь ідеї тут не йдеться, адже ці партії насправді є лише частинами політично-фінансових груп. Однією з таких є і "Трудова Україна", представники якої своїми публікаціями у "Слові правди" дещо змінюють вищезгадану тенденцію.

Щоправда, представникам партії парламентської більшості, партії, яка підтримує уряд Януковича і Президента Кучму, було б доречніше розповідати, як втілюється їхня програма в життя вже тепер, а не про гіпотетичні переваги проекту "трудової доктрини".

Зрозуміло, що робити це важче, оскільки, попри оптимістичні запевнення про стрімкий ріст економічних показників, результати роботи уряду далеко не втішні. Можливо, кращий стан у сфері, якою безпосередньо опікується висуванець "трудовиків", віце-прем'єр з гуманітарних питань Дмитро Табачник? Українська книга займає 7-8 відсотків вітчизняного книжкового ринку; не більший сегмент займає і українська музика, пісня у вітчизняному телерадіоефірі; кіновиробництво у жалюгідному стані: знімається десяток фільмів на рік, з них - одиниці україномовні, і ті практично не демонструються...

Кого може радувати така ситуація? Лише тих, хто прагне остаточного перетворення українського народу на денаціоналізовану, бездуховну біомасу. Недаремно свого часу була складена епіграма: "Живуть в Україні, як дачники, держави зневаживши суть. Нині там заправляють Табачники, де Тютюнники мали б буть..."

Чи то з скромності, чи з інших причин шановні "трудовики" у своїх дописах жодним словом не згадали про чільних діячів партії. А це, насамперед, Віктор Пінчук, зять Леоніда Кучми, який, за даними польського часопису "Wprost", входить у десятку найбагатших людей Центрально-Східної Європи.

Якщо в західній Європі лейбористські, соціал-демократичні партії виникали з робітничого, профспілкового руху для відстоювання інтересів людей найманої праці, то у нас, схоже, захистом трудівників найбільше переймаються представники великого капіталу. Цікаво лише - від кого? Від самих себе? "Тільки праця робить людину вільною в сучасному світі" - кажуть "трудовики". Проте, як відомо, рабська праця ще жодного раба не зробила вільним. Лише вільна, ефективна, з адекватною винагородою праця може стати запорукою добробуту.

Руслан Пилип'юк,

голова Володимир-Волинської міської організації ВО "Свобода"

"Слово правди"